[ред.] Населення

Детальніше: Населення Польщі

Динаміка зміни чисельності населення Польщі

[ред.] Найбільші міста

міста > 300 000 (31.12.2007)

• Варшава (Warszawa) — (місто 1 707 тис., агломерація 2 680 тис.)
• Краків (Kraków) — (756,6 тис.)
• Лодзь (Łódź) — (753,2 тис.)
• Вроцлав (Wrocław) — (632,8 тис.)
• Познань (Poznań) — (560,9 тис.)
• Ґданьськ (Gdańsk) — (455,7 тис.)
• Щецін (Szczecin) — (416,7 тис.)
• Бидґощ (Bydgoszcz) — (361,2 тис.)
• Люблін (Lublin) — (351,8 тис.)
• Катовіце (Katowice) — (312,2 тис., агломерація 2 784 тис.).

[ред.] Економіка

Детальніше: Економіка Польщі

Польща — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: машинобудування, металургійна, гірнича (вугільна, сірчана та ін.), хімічна, кораблебудування, харчова, текстильна та легка промисловість. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний. Головні морські порти — Щецин, Свіноуйсьце, Гданськ, Гдиня. У 1997 було перевезено 386 млн. т вантажів, з них залізницями 224 млн., автомобільним транспортом — 96 млн., трубопровідним — 34 млн., морським — 24 млн., річковим — 8 млн. т.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 149,8 млрд. Темп зростання ВВП — 4,8 %. ВВП на душу населення — $3877. Прямі закордонні інвестиції — $ 3,9 млрд. Імпорт (нафта і нафтопродукти, прокат чорних металів і сталь, залізняк, металообробні станки, пшениця, бавовна) — $ 34,3 млрд. (г.ч. Німеччина — 19,0 %; Італія — 7,9 %; Франція — 6,5 %; Росія — 5,4 %; Великобританія — 4,7 %). Експорт (палива, сировина і напівфабрикати, станки і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари) — $ 28,6 % млрд. (г.ч. Німеччина — 36,0 %; Італія — 5,8 %; Росія — 5,6 %; Нідерланди — 4,7 %; Франція — 4,6 %).

Див. також: Корисні копалини Польщі, Історія освоєння мінеральних ресурсів Польщі, Гірнича промисловість Польщі.

[ред.] Культура

Детальніше: Культура Польщі

Карта Польщі у 1020 році

Мешко I (*бл.935 — †25 травня 992) польський князь з династії П'ястів

Культура Польщі має прадавню історію з мо­менту свого зародження. Ранні її періоди (епоха бронзи) пов'язують з так званою Лужицькою культурою. Доля Лу­жицької культури, з якою історики співвідносять виокрем­лення праслов'ян від інших індоєвропейських народів, до цього часу залишається предметом дискусій. Вона знала піднесення і спади. Після 500 року до нашої ери Лужицька культура перебувала в занепаді, викликаному, як вважають, кліматичними причинами, зокрема різким похолоданням. Скорочується виробництво металів і кераміки, знижується їхня якість. Скрутні умови життя змушують людей залишати місця постійного проживання, що викликає заго­стрення міжплемінних конфліктів. Наприкінці І тисячоліття до нашої ери все ж таки настає період деякої стабільності. Лужицьку культуру заступають дві нові археологічні культу­ри — Оксивська і Пшеворська. Перші п'ять століть нашої ери характеризуються істориками як період римських впли­вів. За цей час відновлюються виробництво заліза, ремесла, землеробство. Етнічне населення переважно складається зі слов'янських племен (90%), які прийнято називати пра-польськими. В основі духовної культури — загальносло­в'янські язичницькі уявлення. Польська державність, що формувалася протягом попереднього часу, в IX—X століттях постає у дедалі більшій своїй визначеності. У другій половині X століття держава першої династії Пястів була досить розвиненою військово-адміністративною машиною.

Щодо культури тих перших століть державності Польщі, то це був час зближення з латинською культурою Заходу і його безпосереднього впливу. Польське суспільство водно­час зі збереженням пам'яті про власні традиції само­усвідомлення себе як етносу запозичує досвід християні­зації усіх ланок життя. Культура, релігія в її християнсько-католицькому варіанті і держава стають нерозривними. Ха­рактер прийняття християнства Польщею значною мірою зумовлений політичними обставинами, зокрема експансією найближчого й найвпливовішого сусіда — Німеччини. Ні­мецька політико-релігійна експансія змушує Мешка І шукати союзників в особі чеських правителів і стати врівень у по­літичному й дипломатичному відношенні зі Священною Римською імперією. Союз із Чехією був підкріплений шлюбом із чеською княжною Дубравою, що супроводжу­вався хрещенням самого Мешка І і його найближчого оточення. Історики гадають, що, можливо, сам акт хрещення мав місце не в Польщі, а в Баварії.

Одночасно з утвердженням християнства, створенням літературних пам'яток релігійного і світського характеру, започаткуванням шкіл та першими спробами історичних трактувань давніх часів Польщі носієм культури тих перших століть держаїшості були архітектура й містобудування, передусім у центрах резиденції монарха, ремісництва й торгівлі. Польська архітектура XI—XII століть — це переваж­но церковні споруди романського стилю з відчутними впли­вами західних взірців. Залишилися також певні традиції будівництва княжих замків. Історики польської архітектури виокремлюють збудовані в романському стилі (чи перебудо­вані) собори в Гнєзно, Познані, Кракові, Плоцьку. Були зведені монастирські храми в Тинці, Крушвиці, церква Свя­того Антонія в Кракові, храм у Стшельно. Найвизначнішою пам'яткою мистецтва цієї епохи вчені вважають бронзові двері Гнєзненського кафедрального собору (друга половина XII ст.), прикрашені 18 скульптурними сценами із життя Святого Войцеха. За традицією середньовічної рукописної літератури слов'ян запроваджувалася книжна мініатюра.

XIII століття ознаменувалося не лише утворенням шкіл при міських храмах, де можна було навчатися найнеобхіднішої грамоти (читати, писати), ознайомитися з вільними мис­тецтвами, а й шкіл при єпископських кафедрах найбільших міст, де здобували освіту вищого рівня. А це, у свою чергу, да­вало змогу здобувати освіту в університетах Італії і Франції.

Яґеллонський університет а Кракові

Важливою подією в історії польської культури цього часу стало заснування Краківського університету (1364 р.), одного з найстаріших закладів вищої освіти й науки. Його завдан­ня передусім полягало в підготовці людей для державної служби, тому спочатку не було теологічного факультету, перевага надавалася факультетові права, який складався з восьми кафедр. Наприкінці XIV століття папською буллою було санкціоновано створення в Кракові теологічного фа­культету. Ця обставина продиктована потребами підготовки еліти духівництва і сприяння християнізації Литви, яка на той час вже входила до складу польської держави. Сам Кра­ківський університет був реорганізований за паризьким зразком (корпорацію відтоді утворювали професори, а не студенти, як це було раніше).

У шкільній системі освіти при єпископських кафедрах і містах запроваджувалося викладання наук не лише триві-уму (граматика, діалектика, риторика), а і квадриріуму (арифметика, геометрія, астрономія, музика). Базовий рівень системи освіти також становили парафіяльні школи в ме­жах тривіуму. У XV столітті їх налічувалося близько 3000. Більшого поширення набували поїздки задля навчання до інших країн, особливо — Італії.

Великою ученістю славилися домініканці. XIII—XV сто­ліття були пройняті духом здобування знань, завдяки чому сформувалася інтелектуальна еліта. Мовою вченості і освіти залишалася латина. XVI століття принесе Польщі значні культурно-політичні досягнення, що великою мірою по­значиться на об'єднавчих тенденціях польської нації. Роз­ширення володінь та проведення реформи сприятимуть піднесенню всіх царин життя в Польщі.

У XVIII столітті Варшава (Мазовія ще в XIV ст. була васалом Польщі) стає столицею Речі Посполитої, яка починає відігравати важливу культурно-економічну роль. «Над міс­том, — як описують польські історики, — панував піднесе­ний на віслинському схилі готичний замок — резиденція мазовецьких князів, а згодом польських королів. Неподалік височів костел Святого Яна, а навколо ратуші, поблизу ринку, постали переважно кам'яні будівлі горожан. Старе Място (старе місто), як уже тоді називали цю частину міста, було оточене подвійним кільцем стін і глибоким ровом. Поруч зводилося так зване Нове Място (нове місто) — центр торгівлі і промисловості, де розташувалися численні пиво­варні, зерносховища і млини. У торгові дні до Варшави з'їжджались іноземні купці, привозячи прянощі, вина, шовкові тканини, предмети розкошів, купуючи деревину, хліб і хутра». Формувався знаменитий центр — архітектурний ансамбль Варшави.

Польська культура дійсно досягла загальноєвропейських вершин. Згадаймо хоча б Вавельський королівський замок з його збереженням і колекціонуванням (започаткованим королем Сиґизмундом Августом) духовних скарбів; великі наукові досягнення, серед яких передусім трактат Міколая Коперника «Про обертання небесних сфер» (1543 р.); Кли­мента Яницького (1516—1543 pp.), якого увінчали в Римі лавровим вінком як кращого латинського поета. До цієї ж епохи Ренесансу, яку називають «золотим віком» поль­ської історії і культури, належить творчість поета Яна Кохановського (1530—1584 pp.), який підніс на новий рівень розвиток національної мови. Серед його ліричних творів — «Елегії», «Пісні», «Фрашки», «Трени». Кохановський — автор кількох поем, драматичних творів.

[ред.] Релігія

Християнство в країні закріпилось в Х ст. Переважна кількість віруючих — католики. Також є порівняно невелика група греко-католиків(понад 200 тис.) і вірмено-католиків.

Існує ряд церков, що відділилися від Римської католицької церкви:

• Старокатолицька церква маріавітів (25 тис.);
• Католична церква маріавітів (4 тис.).

Польська православна церква за числом віруючих посідає друге місце (біля 500 тис.).

В окремих мазурських та білостокських селах живуть старообрядці, предки яких емігрували сюди в XVII ст. із Росії, рятуючись від релігійних переслідувань.

Протестантизм налічує ряд течій та сект:

• Євангелійська аугсбургська (лютеранська) церква (75 тис.). Окрім німців до неї відносяться віруючі мазури та частина віруючих Тешинської Силезії і Лодзі;
• Об'єднана євангелійська церква (10 тис.);
• адвентисти сьомого дня;
• баптисти;
• реформатори;
• методисти;
• п'ятидесятники (послідовники п'ятидесятних Асамблей Бога, знані в Польщі, як зєльоносьвянковци);
• мормони;
• Свідки Єгови (130 тис.).

Із нехристиян в країні найбільш представлені юдеї, караїми та мусульмани.

[ред.] Членство в міжнародних організаціях

ООН, НАТО, ОБСЄ, Організація Економічної Співпраці і Розвитку, СОТ, МВФ, Європейський Інвестиційний Банк, ЄС, МБРР, ЄБРР, Рада Балтійських Держав, Європейська Асоціація Вільної Торгівлі, Центрально-Європейське Об'єднання Вільної Торгівлі (CEFTA), ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ, ЦЄІ.

[ред.] Спорт в Польщі

Багато видів спорту культивуються в Польщі, водночас, дуже популярними є: футбол (найбільш популярним видом спорту в країні, з багатою історією міжнародних виступів), легка атлетика, баскетбол, бокс, стрибки з трампліну, фехтування, гандбол, хокей, плаванням, волейбол, спідвей і важка атлетика.

Золота ера польського футболу сталася, починаючи з 70-х і тривала до початку 80-х років ХХ століття, коли польська національна футбольна команда досягала своїх найкращих результатів у різних змаганнях. На Кубку світу з футболу здобувала 3-е місце в 1974 і 1982 роках, та виграла золоту медаль в футбольному турнірі на літніх Олімпійських іграх 1972 року, а також завоювала дві срібні медалі в 1976 і 1992 роках. Польща разом з Україною, добилася проведення Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році, який пройде на стадіонах Варшави, Познаня, Ґданська, Вроцлава. Найбільш популярні футбольні клуби країни - Рух (Хожув), Гурник (Забже), Вісла (Краків), Легія (Варшава), Краковія (Краків), Лех (Познань)

Збірна Польщі з волейболу займає 5 місце в світовому рейтингу, а волейбольна команда жінок займає 10 місце. Маріуш Пудзяновські (Mariusz Pudzianowski) є досить успішним силовиком в світі, здобувши найбільшу кількість титулів в «World's Strongest Man», за будь-який іншого його конкурента в світі, виборовши в 2008 році його уже вп'яте. Перший польський водій на Формулі 1, Роберт Кубіца - приніс полякам здобутки в найпрестижніших авто-змаганнях в світі. Польська команда є «законодавцем мод» мото-перегонах, зокрема, в спідвеї, а Томаш Голлоб - найуспішніший мото-вершник в світі. Національна команда спідвею є однією з фаворитів у міжнародному спідвеї, здобуваючи чисельні перемоги та нагороди, відомі також ще спідвеїсти Ярослав Хампель, Януш Колодзей і Вєслав Яґусь, а найтитулованіші спідвейні клуби «Унія» Лешно, «Сталь» Гожув, «РКМ Рибнік», «Полонія» Бидгощ.

Іншою популярною грою в Польщі є баскетбол ( поляки звуть - кошиківка), завдяки перемоги на чемпіонаті Європи в 2003 і 2005 роках національної жіночої збірної, так звана "Złotka" добилася віцечемпіонства й на світовому форумі у 2006 році. Баскетбол все більше здобуває популярності в країні, хоч національна команда чоловіків ще не має таких перемог, та й у польська ліга ще не найвищому рівні. В останні роки набули популярності зимові види спорту: в стрибках з трампліну значних успіхів добився Адам Малиш, відомі своїми досягненнями біатлоністи Маґдалена Ґвіздон та Томаш Сікора. З 2000 років на провідні ролі в світовому гандболі виходять польські національні команди чоловіків та жінок, які перебувають в призерах багатьох турнірів, а також прийшли успіхи й до польської національної команди плавців, особливо відзначилася Отілія Єджейчак.

Польські гори ідеальне місце для піших прогулянок, катання на лижах і на гірських велосипедах - залучають мільйони туристів щороку в усьому світі. Балтійські пляжі і курорти популярні місця для риболовлі, каное, байдарки і відомі своїм широким спектром інших водно-тематичний спортивних дисциплін.

[ред.] Туризм у Польщі

Детальніше: Туризм у Польщі

[ред.] Відносини України й Польщі

Детальніше: Українсько-польські відносини

[ред.] Міждержавні стосунки

[ред.] Українці в Польщі

Детальніше: Українці Польщі

У Польщі проживає 300—350 тисяч. Вони становлять тут національну меншину, предки якої споконвіку проживали в історичних областях Бойківщини, Лемківщини, Підляшші, Холмщині, Надсянні. У 1947 році за рішенням польського уряду була проведена акція «Вісла» — примусове переселення українців з південно-східних земель в глиб Польщі: на північні та північно-західні землі. Акція мотивувалася тим, що українське населення становило для загонів УПА велику матеріальну і людську базу, що утруднювало їх ліквідацію. Основна маса українського населення ще й досі живе розсіяно на західних і особливо північних територіях — в Ольштинському, Гданському. Кошалінському та інших воєводствах. Українці Польщі дбають про свої національні корені Тут діють українські громадські організації, видається газета «Наше слово», українознавчі факультети у вищих навчальних закладах. Основна частина українського населення, 5-10 тис. українців, живе у Варшаві, близько 3 тис. — у Кракові.

[ред.] Фотографії

Варшава	Варшава	Люблін	Люблін	Люблін	Люблін
Люблін	Панорама м. Кракова	Краків	Краків	Гданьск	Гданьск
Вроцлав	Вроцлав	Бельсько-Бяла	Бельсько-Бяла	Торунь	Познань
Бидгощ	Рогалін	Фромборк

[ред.] Див. також

• Список міст Польщі
• Історія Польщі
• Адміністративний поділ Польщі
• Список міст Польщі за населенням
• Список прем'єр-міністрів Польщі
• Список президентів Польщі
• Авіакатастрофа в Смоленську 10 квітня 2010 року

[ред.] Бібліографія

• Praca zbiorowa: Mały Rocznik Statystyczny Polski 2008. [dostęp 3 grudnia 2008]. GUS. ISSN 1640-3630.
• Praca zbiorowa: Literatura polska. Encyklopedia PWN. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2007. ISBN 978-83-01-15130-0.
• Norman Davies: Boże Igrzysko. Kraków: Wydawnictwo Znak, 2006. ISBN 83-240-0654-0.
• Marian Eckert: Historia Polski 1914-1939. Warszawa: 1990. ISBN 83-02-04044-4.
• Leszek Garlicki: Polskie prawo konstytucyjne. Wyd. 11. Warszawa: Liber, 2007. ISBN 978-83-7206-142-3.
• Roman Grodecki, Stanisław Zachorowski, Jan Dąbrowski: Dzieje Polski Średniowiecznej. T. 1. Kraków: Platan, 1995 (wyd. pierwsze 1926). ISBN 83-7052-230-0.
• Krzysztof Groniowski, Jerzy Skowronek: Historia Polski 1795-1914. Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne, 1977.
• Janusz Kaliński, Zbigniew Landau: Gospodarka Polski w XX wieku. Wyd. 2 zmienione. Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne. ISBN 83-208-1428-6.
• Jerzy Kondracki: Geografia regionalna Polski. Warszawa: PWN, 2002. ISBN 83-01-13897-1.
• Jerzy Kondracki: Geografia Polski. Mezoregiony fizycznogeograficzne. 1994.
• Wiesław Skrzydło: Ustrój polityczny RP w świetle Konstytucji z 1997 r.. Warszawa: 2008. ISBN 978-83-7526-573-6.
• Stanisław Szczur: Historia Polski – Średniowiecze. Wydawnictwo Literackie, 2002. ISBN 83-08-03272-9.
• Norman Davies: Im Herzen Europas. Geschichte Polens. Warschau 2002. ISBN 3-406-46709-1
• Bundeszentrale für politische Bildung (bpb), Polen, Bonn 2001, Nr. 273/2001 ISSN 0046-9408
• Ursula A. J. Becher, Wlodzimierz Borodziej, Robert Maier: Deutschland und Polen im 20. Jahrhundert
• Jahrbuch für Polen – 1929/30. Instytut Wydawniczy Bibljoteka Polska, Warschau; 703 Seiten
• Peter Hengstenberg, Sylvia A. Niewiem, Clemens Rode: Länderanalyse Polen: Nach dem Spiel ist vor dem Spiel – Polen auf dem Weg in seine europäische Zukunft, Internationale Politikanalyse, Friedrich-Ebert-Stiftung, Juli 2008.
• Henri Grappin: Histoire de la Pologne des origines à 1922, Larousse, Paris - Vienne, 1922, 446 p.
• Oscar Halecki: Histoire de Pologne. Roy, New York et Montréal, 1945, 416 p.
• Bibliographie sur la Pologne: Pays - Histoire - Civilisation. Varsovie, P.W.N., 1963, 229 p.
• Roger Portal, Irène Jacqz, Bronislaw Geremek, Jean Hugonnot: « La Pologne des origines à nos jours » in Les Cahiers de l'Histoire. N° 44 (spécial), mars 1965
• Annie de Montfort et Henri de Montfort: Pologne, Hachette, coll. « Les Guides Bleus », Paris, 1939, 604 p.
• Jean-Jacques Fauvel: Pologne, Hachette, coll. « Les Guides Bleus », Paris, 1967, 733 p.
• Paul Wagret (dir.): Pologne, Nagel, coll. « Les Guides Nagel », Genève, Paris et Hambourg, 1964, 405 p.
• René Jouglet, MAZOWSZE. Chants et danses du folklore polonais. Paris, Éditions Cercle d'Art, [1954], 67 p., illustrations

[ред.] Ресурси Інтернет

ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми

Польща

• www.poland.com — Польща.com
• www.poland.pl — Польща.pl
• Посольство Польщі в Україні
• Poles and Ukrainians, Poland and Ukraine. The Paradoxes of Neighbourly Relations. (англ.)

п • о • р

Воєводства Польщі

Вармінсько-Мазурське · Великопольське · Західнопоморське · Куявсько-Поморське · Лодзьке · Люблінське · Любуське · Мазовецьке · Малопольське · Нижньосілезьке · Опольське · Підкарпатське · Підляське · Поморське · Свентокшиське · Сілезьке

 

п • о • р Слов'янські країни
Східні слов'яни	Білорусь • Росія • Україна • Придністров'я (невизнана країна)
Західні слов'яни	Польща • Словаччина • Чехія
Південні слов'яни	Болгарія • Боснія і Герцеговина • Республіка Македонія • Сербія • Словенія • Чорногорія • Хорватія

п • о • р Рада Європи
Країни-члени	Австрія • Азербайджан • Албанія • Андорра • Бельгія • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Великобританія • Вірменія • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Кіпр • Іспанія • Італія • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швейцарія • Швеція • Чорногорія
Країни-спостерігачі	Ватикан • Ізраїль • Канада • Мексика • США • Японія

п • о • р

Європейський Союз (ЄС)

Австрія • Бельгія • Болгарія • Велика Британія • Греція • Данія • Естонія • Ірландія • Іспанія • Італія • Кіпр • Латвія • Литва • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Польща • Португалія • Румунія • Словаччина • Словенія • Угорщина • Фінляндія • Франція • Чехія • Швеція

 

п • о • р

Країни Організації Північноатлантичного договору (НАТО)

Албанія • Бельгія • Болгарія • Велика Британія • Греція • Данія • Естонія • Ісландія • Іспанія • Італія • Канада • Латвія • Литва • Люксембург • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Румунія • Словаччина • Словенія • США • Туреччина • Угорщина • Франція • Хорватія • Чехія

 

п • о • р Західноєвропейський союз
Члени	Бельгія • Великобританія • Греція • Іспанія • Італія • Кіпр • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Португалія • Франція
Асоційовані члени	Ісландія • Норвегія • Польща • Туреччина • Угорщина • Чехія
Асоційовані партнери	Болгарія • Естонія • Латвія • Литва • Румунія • Словаччина • Словенія
Спостерігачі	Австрія • Данія • Фінляндія • Ірландія • Швеція

п • о • р Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)
Країни-члени	Азербайджан • Албанія • Болгарія • Вірменія • Греція • Грузія • Молдова • Росія • Румунія • Сербія • Туреччина • Україна
Країни-спостерігачі	Австрія • Білорусь • Єгипет • Ізраїль • Італія • Німеччина • Польща • Словаччина • США • Туніс • Франція • Хорватія • Чехія